Думаю, як почати цей текст про війну, з якого боку до нього підійти. Як вибудувати оповідь, звідки брати її логіку, якщо все, що було впорядкованим безповоротно змінилося. Логіки не існує, їй перебили хребет. Усвідомлення назавжди втраченого звичного життя приходить страшенно повільно: навіть сидячи у запліснявілому підвалі дев’ятиповерхового будинку в Києві, в помешканні якого прожила останніх шість років, і слухаючи гуркіт танків і БТР-ів, здригаючись разом з бетонними стінами від вибухів ракет, якась частина тебе намагається переконати, що все це – непорозуміння, сон, що це не насправді. Що ти будь-якої миті можеш просто піднятися до себе в помешкання, одягнути піжаму і лягти в своє затишне ліжко. Або домовитися з подругою і зустрітися…